+ Варфоломій,

Милістю Божою

Архиєпископ Константинопольський, Нового Риму,
і Вселенський Патріарх,

Усій повноті Церкви – 

Благодать, мир і милість від Творця всього творіння,

Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа.

* * *

Преосвященні браття ієрархи і благословенні чада в Господі,

Милістю Божою, Подателя всіх благ, ми сьогодні вступаємо в новий церковний рік, шануючи та святкуючи в псалмах, гімнах і піснях духовних на його початку «День молитви за захист природного середовища».

Сучасна багатовимірна екологічна криза – це криза людської свободи, релігії та філософії людини, її етики й культури. Їй передує «погана зміна» нашої свободи, наше відрізання й відчуження від Джерела Життя, а вже потім – поведінка, що руйнує природне середовище. Ми відчуваємо глибоку вдячність за те, що новаторські ініціативи та втручання Вселенського Патріархату, які безперервно тривають від 1989 року донині, не лише виявили духовний вимір екологічної проблеми, а й відкрили нові шляхи та перспективи для її вирішення. Екологічні конференції, відповідні міжхристиянські та міжрелігійні діалоги, конкретні пропозиції Великої Церкви щодо екологічних питань, посилання на соціальні виміри та наслідки екологічної кризи та інші подібні речі становлять потужну екологічну пропозицію з акцентом на нагальній потребі «коперниканського повороту» в розумінні ідеї поступу та ставлення людства до природи, а також у способі дії факторів політики, економіки й соціального життя, Церков і релігій, науки, техніки та освіти нового покоління.

Ми продовжимо, працею та словом, просування екологічної пропозиції Святої Великої Христової Церкви, екофільного динамізму євхаристичних, аскетичних та доксологічних стосунків із творінням, завжди підкреслюючи, що для прояснення справжнього екологічного послання нашої православної віри й традиції, на благо «всеблагого» творіння, необхідна ретельна богословська робота.

Ми впевнені, що висвітлення релігійних та етичних вимірів екологічної загрози призведе до усвідомлення ключової важливости «екологічної відповідальности». Зрештою, людина мусить перестати діяти так, ніби вона не знає, і остаточно відкинути ілюзію, що планета Земля здатна нескінечно долати антропогенне навантаження й катастрофи, а природа має невичерпну силу оновлюватися. Етос відповідальности за захист природного середовища має виявлятися на глобальному, національному, місцевому та особистому рівнях. Ми ще раз наголошуємо, що розвиток екологічної відповідальности є «категоричним імперативом» для людства перед обличчям найбільшої загрози, з якою воно покликане протистояти протягом усього свого історичного шляху.

Цілком очевидно, що з панівною антропологічною моделлю, яку уособлює «нерозумний багач» з Євангелія (Луки 12:17-21), з його словами: «Я збудую великі комори, і туди зберу все добро моє та майно моє» та «Душе, маєш багато добра, закладеного на багато років; заспокоюйся, їж, пий та веселися», людство підриває власне майбутнє й руйнує свій «дім». «Гріхи сучасности» людства створили та продовжують створювати нові поділи та розбіжності між людиною і природою. Сучасна «людина-бог» наполягає на геоциді, ігноруючи заходи та обмеження в ім’я геополітичних планів та економічних інтересів, споживацтва й задоволення по суті ненаситних потреб, а ще глибше – через внутрішні емпіричні та ціннісні переосмислення. Наслідки глобального панування волі маніпулювати, інструменталізувати та експлуатувати природу будуть трагічними для життя на нашій планеті.

Нещодавнє прийняття та офіційне встановлення християнським світом 1 вересня як Дня захисту природного середовища, набуває сьогодні особливого значення – як символ і як практичне сприяння єдности християн. Ба більше, прославляння «Творця всього творіння» на початку церковного року в нашій літургійній традиції є цінною спадщиною, запрошенням і закликом поважати творіння, яке страждає в результаті наслідків неналежного нападу, спричиненого людиною.

Найшановніші браття та улюблені чада,

Повага до основних підвалин екологічної цивілізації здатна зупинити екодеструктивні тенденції та відкрити «екологічну вулицю з одностороннім рухом» сталого розвитку. У більш загальному сенсі, людству потрібен консенсус щодо ядра спільних фундаментальних цінностей, які у світі розривів і поляризації слугуватимуть компасом на шляху до майбутнього. Віссю цієї гідної цілісности вважається принцип солідарности як чинник співвідповідальности, діалогу та щирої взаємности, разом із колективною відповідальністю за захист навколишнього середовища. Як практична повага до святости людської особистости, так і турбота про цілісність творіння є, з християнської точки зору, життєво важливими виявами євхаристійної реалізації Церкви та покликання людини стати «священником» творіння.

У цьому дусі, бажаючи вам миру та плодотворности в добрих і приємних справах у новому церковному році, ми закликаємо всіх вас, — через заступництво та молитву Пресвятої Богородиці «Паммакаристи» (Всеблаженної), чию всесвяту ікону ми шанобливо зберігаємо у всечесному патріаршому храмі, і чиїми «устами, серцем і волею» ми цілуємо, — благодать і милість Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа, чиє всесвяте ім’я благословенне і прославлене нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь!

1 вересня 2026 р.

† Константинопольський Варфоломій,

палкий молитвеник перед Богом за всіх Вас