Ваші Превосходительства,
Пані та панове, члени Верховної Ради,
Ми маємо велику радість та честь вітати вас сьогодні на Фанарі, у резиденції Вселенського патріархату. Як ви всі знаєте, наша Константинопольська Церква-Мати завжди глибоко турбувалася щодо релігійного становища українського народу. Надання автокефалії Православній Церкві України у 2019 році явилося перш за все пастирською турботою про духовну справедливість та свободу. Десятиліттями, якщо не століттями, Україна не могла користуватися повною церковною незалежністю від зовнішніх впливів. Донедавна більшість українського народу перебула поза межами Православної Церкви. Це було сумною реальністю для Тіла Христового, оскільки церковний поділ у вашій країні був глибокою раною у спілкуванні всієї Православної Церкви. Згадайте слова св. Павла: «якщо страждає один член, всі страждають разом». (І Коринфянам 12:26)
Вселенський патріархат вирішив це рішуче питання спочатку постановою Святого і Священного Синоду в жовтні 2018 року, прийнявши апеляції Філарета та Макарія. Ця постанова відкрила шлях до Собору, який зібрався в Свято-Софійському соборі в Києві 15 грудня 2018 року. Церква-Мати українського народу з радістю відгукнулася на численні петиції президентів, цивільної влади та навіть Ради вашої країни про надання Томосу автокефалії. І не забудьмо, що подібні прохання про «повну канонічну незалежність», а саме про автокефалію Православної Церкви України, вже були направлені українською ієрархією до покійного Московського Патріарха Олексія ІІ у листопаді 1991 року, хоча ці прохання до Московського патріархату не були канонічно направлені, оскільки лише Вселенський патріархат має право та відповідальність надавати автокефалію відповідно до східно-православної канонічної традиції та практики.
Вселенський патріархат завжди поспішав допомагати і підтримувати різні помісні Православні Церкви, коли вони стикаються з проблемами. Свободи в поділі немає, бо свобідно можна жити лише в єдності. Ця єдність Православ’я не оскаржена через відповідь Вселенського патріархату на прохання українського народу. Томос автокефалії був актом відповідальності з боку Матері Церкви перед мільйонами наших православних братів і сестер, які перебували поза Церквою. І, звичайно, це не був акт, продиктований зовнішніми силами чи геополітичними інтересами. Через два роки, ми з великим задоволенням бачимо, як нова Церква зростає під натхненим і стабільним керівництвом нашого Брата, Блаженнішого Митрополита Київського Епіфанія.
Той, хто погрожує розірвати євхаристичне спілкування з Вселенським патріархатом, погрожує відрізатися від стовбура дерева Православної Церкви. Що стосується нас, то ми не можемо допустити, щоб православна еклезіологія спотворювалась на вівтарі низьких мотивів і світських амбіцій. Слово Істини «гостріше за будь-який ніж».
Пані та панове,
Дорогі друзі,
Надання автокефалії Православній Церкві України слід розглядати за межами певних особистостей і поза вузькими національними інтересами, як справжнє духовне лікарство. Сьогодні православний народ в Україні має хороший канонічний статус і може розділити спільну Чашу. Тепер, якщо деякі не сприймають цю реальність, вони повинні запитати себе, хто саме порушує єдність в Православній Церкві.
Ще раз вітаємо вас у Вселенському патріархаті, в цьому історичному Місті, молячись, щоб наш Господь продовжував благословляти вас у ваших дуже важливих обов’язках, і також благочестивий православний народ України, з яким ми з нетерпінням сподіваємося зустрітися під час нашого майбутнього офіційного візиту до вашої благословенної країни. Ми користуємось можливістю ще раз висловити нашу вдячність Президенту Володимиру Зеленському за тепле запрошення відвідати Україну з нагоди 30-ої річниці вашої незалежності, вдруге після нашого останнього візиту в 2008 році.
Нехай Господь благословить усіх вас!
_________
Photo: Nikos Manginas / Ecumenical Patriarchate
