[English] Printer-friendly version
The Ecumenical Patriarch
The Ecumenical Patriarchate
Bishops of the Throne
List of Patriarchs
Other Orhodox Churches
Theological and various articles
Ecological activities
Youth ministry
Interchristian relations
Conferences
Photo gallery
Holy Monasteries and Churches
Creed
Church calendar
Icons
Byzantine music
Contact details

Ἀρχική σελίς
Ἀρχική σελίς

(No title)

Ἐπιστροφή
Ἐπιστροφή

+ Варфоломій,
Милістю Божою Архієпископ Константинопольський,
Нового Риму і Вселенський Патріарх,
Всій повноті Церкви,
Благодать, мир і милість
Від Творця всього творіння
Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Браття і чада в Господі,
Пройшло двадцять дев’ять років з того моменту, як Свята Велика Христова Церква встановила свято Індикту як «День захисту навколишнього середовища». Протягом цього часу Вселенський Патріархат надихнув і започаткував різні заходи, які принесли багато плодів і підкреслили духовні і екологічні ресурси нашого православного передання.
Екологічні ініціативи Вселенського Патріархату забезпечили стимул для богослов’я показувати екологічні принципи християнської антропології та космології, а також популяризували правду про те, що ніяке бачення шляху людства через історію не має ніякого значення, якщо воно не включає також очікування світу, який функціонує як справжній «будинок» (ікос) для людства, особливо в той час, коли постійна та зростаюча загроза навколишньому середовищу загрожує можливістю глобального екологічного знищення. Ця еволюція є наслідком конкретного вибору економічного, технологічного та соціального розвитку, який не поважає ані цінності людини, ані святості природи. Неможливо дійсно піклуватися про людей, водночасно знищуючи природне середовище як основу життя, суттєво підриваючи майбутнє людства.
Хоча ми не вважаємо за доцільне судити сучасну цивілізацію на підставі критеріїв, пов’язаних із гріхом, ми хочемо підкреслити, що руйнування природного середовища в нашому віці пов’язане з людською зарозумілістю проти природи та нашим домінуючим ставленням до навколишнього середовища, а також з моделлю евдемонізму або жадібністі як загальним ставленням до життя. Неправильно вважати, що в минулому все було краще, однак неможливо й закрити очі на те, що відбувається сьогодні. Майбутнє не належить людству, коли воно наполегливо переслідує штучне користування та нове задоволення – живе в егоїстичному та провокаційному марнотратстві, ігноруючи інших, або несправедливо експлуатуючи вразливих людей. Майбутнє належить до праведної справедливості та співчутливої любові, до культури солідарності та поваги до цілісності творіння.
Цей етос і ця культура збереглися в божественному і людському церковному переданні Православ’я. Сакраментальне та віддане життя Церкви переживає і виражає євхаристійне бачення, підхід та використання творіння. Такі відносини зі світом несумісні з кожною формою інтроверсії та байдужості до творіння – з кожною формою дуалізму, що відокремлює матерію від духу і підриває матеріальне творення. Навпаки, євхаристійний досвід сприймає та заохочує віруючого до природоохоронних дій у світі. У цьому дусі, Святий і Великий Собор Православної Церкви підкреслював, що «у таїнствах утверджується творіння, а людина заохочується діяти як його господар, охоронець та ‘священик’, який представляє його Творцеві» (Окружне послання, п. 14). Кожна форма зловживання та руйнування творінням разом з його перетворенням на об’єкт експлуатації являє собою спотворення духу християнського євангелія. Навряд чи збігається, що Православна Церква характеризувалася як екологічне вираження християнства, оскільки саме Церква зберегла Святу Євхаристію в основі її буття.
Отже, екологічні ініціативи Вселенського Патріархату не просто розроблялись у відповідь або як реакція на сучасну безпрецедентну екологічну кризу, але як вираження життя Церкви, продовження евхаристичного етосу у відношенні віруючого до природи. Ця природжена екологічна свідомість Церкви була сміливо і успішно проголошена перед сучасною загрозою для природного середовища. Життя Православної Церкви – це екологія, відчутна і непорушна повага до природного середовища. Церква – це подія причастя, перемога над гріхом і смертю, а також самовідданість та самоцентричність – все це є причиною екологічного спустошення. Православний віруючий не може залишатися байдужим до екологічної кризи. Створення догляду та охорона навколишнього середовища – це розгадка і артикуляція нашої православної віри та євхаристійного етосу.
Зрозуміло, що для того, щоб сприяти ефективному вирішенню екологічної проблеми, з якою ми стикаємося, Церква визнає та досліджує відповідні питання. Ми всі знаємо, що найбільшою загрозою для нашого світу сьогодні є зміна клімату та її руйнівні наслідки навіть для нашого виживання на планеті. Ця тема була першочерговою на 9-му екологічному симпозіумі під назвою «На шляху до зеленої Аттики: збереження планети та захист її людей», організований Вселенським Патріархатом в червні на саронських островах Спецес та Гідри. На жаль, недавні руйнівні пожежі в Аттиці та майбутні наслідки цього величезного руйнування навколишнього середовища є трагічним підтвердженням поглядів учасників симпозіуму на ступінь екологічної загрози.
Всечесні браття і возлюбленні чада в Господі,
Екологічна культура православної віри – це реалізація її євхаристійного бачення творіння, що узагальнено та виражено в церковному житті та практиці. Це вічне послання православної Церкви відносно питання екології. Церква проповідує та проголошує «ті самі речі» «у всі часи» згідно з непохитними словами її Засновника та Голови, що «небо та земля пройдуть, але мої слова не пройдуть» (Лк 21:33). Дотримуючись цього передання, Матір Церква закликає свої Архиєпархії та Митрополії, а також свої парафії та монастирі по всьому світу, розвивати ініціативи, координувати проекти, організовувати конференції та заходи, що сприяють екологічній обізнаності та чутливості, щоб наші вірні могли усвідомити що захист природного середовища є духовною відповідальністю кожного з нас. Гостра проблема зміни клімату, а також її причини та наслідки для нашої планети та побуту, дають можливість вступити в діалог, заснований на принципах богословської екології, а також є приводом до конкретних практичних зусиль. Важливо, щоб ви це підкреслили на місцевому рівні. Парафія являє собою клітину церковного життя як місце особистої присутності та свідчення, спілкування та співпраці, спільноти богослужіння та служіння.
Особлива увага також повинна бути спрямована на організацію навчально-освітніх програм, орієнтованих на Христа, для нашої молоді, з метою виховання екологічного етосу. Церковне вчення повинно надихати у своїх душах повагу до творіння, що є «дуже добре» (Бут. 1:26), заохочуючи їх захищати та сприяти створенню догляду та захисту, визвольну істину простоти та економічності, а також євхаристійний та аскетичний етос ділитися і жертвувати. Надзвичайно важливо, щоб молодь визнала свою відповідальність за практичне здійснення екологічних наслідків нашої віри, одночасно ознайомившись із виразним внеском Вселенського Престолу в збереження природного середовища.
На заключення, ми бажаємо всім Вам благословенного церковного року та великої користі у Вашій духовній боротьбі, закликаючи на Вас життєдайну благодать і безмежну милість Дарователя всіх благ, Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Начальника і Виконавця нашої віри, молитвами Пресвятої Богородиці, побожно і покірно шануючи сьогодні її почесну ікону «Паммакарістос», як священну святиню всього роду християнського.
1 вересня 2018р.

† Константинопольський Варфоломій,
палкий молитовник перед Богом за всіх Вас